Трагічна історія української гімнастки, яка через одну невдалу вправу втратила шанс на олімпійське "золото": наступниця Подкопаєвої навіть вирішила виїхати з країни.

Уроженку Херсона Вікторію Карпенко розглядали як наступницю олімпійської чемпіонки зі спортивної гімнастики Лілії Подкопаєвої, особливо після срібної медалі чемпіонату світу 1999 року у багатоборстві. І була за крок від "золота" на Іграх-2000 у Сіднеї, але один необережний рух поставив хрест на всіх сподіваннях, після чого кар'єра лідера збірної України пішла під укіс.

OBOZ.UA нагадав про один із найемоційніших епізодів Олімпійських ігор в Австралії, який завершився особистою трагедією для Карпенко та великим розчаруванням для всієї нашої команди.

Карпенко вийшла на міжнародну сцену напередодні Олімпійських ігор 1996 року в Атланті, взявши участь у чемпіонаті світу 1995 року, що проходив у японському Сабае. У віці 14 років вона показала, що має великий потенціал, хоча ще не досягла найвищого рівня. Тоді ж зіркою змагань стала інша українська гімнастка, Лілія Подкопаєва, яка здобула абсолютну перемогу, обійшовши майбутню союзницю Путіна, росіянку Хоркіну. Подкопаєва також виграла золото в опорному стрибку та здобула срібні медалі на брусах і колоді.

Вікторія не зупинялася на досягнутому і продовжувала розвиватися, але отримала травму стегнової кістки, що завадило їй змагатися на Олімпіаді 1996 року. Загалом, травми "забрали" у Карпенко не лише частину її здоров'я, а й безліч часу. У наступному році, під час тренувальних занять, вона зламала палець і змушена була спостерігати за чемпіонатом світу 1997 року, займаючи місце на трибунах як вболівальниця.

Однак у 1998 Вікторія нарешті почала своє сходження на верхівку. У березні українка несподівано виграла Кубок Америки, де виявилася кращою за американок Ванесси Атлер та Крістен Мелоні. Казали, що це стало сюрпризом навіть для тренерів нашої збірної.

У квітні Карпенко здобула срібло на чемпіонаті Європи, виступаючи не лише в командних змаганнях, а й на брусах. Вона зупинилася за один крок від медалі в абсолютному заліку, фінішувавши на четвертому місці.

Виступ на чемпіонаті світу 1999 року в Китаї став справжнім проривом для гімнастки з Херсону, Вікторії Карпенко. У багатоборстві вона продемонструвала вражаючі результати і виборола срібну медаль, поступившись лише титулованій румунці Марії Олару, з різницею всього в кілька сотих бала. Цей успіх змінив ставлення до Вікторії: вона швидко стала однією з головних претенденток на золото Олімпійських ігор у Сіднеї-2000, конкуруючи з румунками Аманар та Олару, а також росіянкою Хоркіною.

На початку 2000-х років Карпенко активно демонструвала свої здібності, здобувши чотири медалі на розминочному чемпіонаті Європи в Парижі перед австралійськими Іграми. Вона посіла третє місце в загальному заліку, а також отримала срібні нагороди в таких дисциплінах, як бруски, вільні вправи та командні змагання.

В Сідней Вікторія прилетіла у чудовій формі. До речі, її особистим тренером був відомий вітчизняний фахівець Олег Остапенко, який у 1992 році привів до статусу дворазової олімпійської чемпіонки Тетяну Лисенко - у вправах на колоді та командній першості, а вже за чотири роки Ігри в Атланті стали тріумфом для іншої учениці Остапенка, Лілії Подкопаєвої - два "золота", зокрема в абсолюті, і одне "срібло".

Вона могла б повторити шлях своїх титулованих попередниць, як і Карпенко. Особливо враховуючи, що перед останньою ротацією в багатоборстві на Олімпіаді-2000 вона займала першу позицію в турнірній таблиці. Залишалося лише виконати вільні вправи, які були однією з її сильних сторін, і здобути "золото" або, принаймні, "срібло".

Під час виступу української спортсменки сталася непередбачувана помилка. Після виконання серії стрибків, коли вона успішно приземлилась на обидві ноги, її пальці, здавалося, зачепилися за покриття, внаслідок чого вона спіткнулась, впала на коліно і вийшла за межі килима. Це виявилося критичною помилкою. В результаті її оцінка склала лише 8,725 балів, і через велику конкуренцію у результатах вона опустилася з першої позиції на 12. Перемогу в цьому змаганні здобула румунська спортсменка Сімона Аманар.

Безумовно, драма у багатоборстві вплинула і на виступ Вікторії в абсолюті. Тому у підсумку її найкращим показником у Сіднеї стало четверте місце на різновисоких брусах. І після цього кар'єра Карпенко різко пішла на спад. Або навіть увійшла у круте піке.

Чи стали причиною її відсутності численні травми, чи ж психологічний тягар після невдалого виступу на Олімпіаді виявився занадто важким, але гімнастка фактично зникла з поля зору на два роки. Лише у жовтні 2002 року стало відомо, що багаторазова лідерка української команди більше не братиме участі у змаганнях під українським прапором. Віце-чемпіонка світу 1999 року ухвалила рішення представляти Болгарію.

"Для мене просто немає місця у збірній. Українська федерація гімнастики не заперечувала проти мого переїзду до Болгарії. Тепер я живу і тренуюся в Софії в комплексі National Center-Rakovski, мій тренер - наставник жіночої болгарської збірної Георгій Відєнов. Я все ще хочу успішно виступити на Олімпійських іграх. Гімнастика, як і раніше, займає в моєму житті чільне місце. Я маю намір виступати щонайменше до кінця 2004 року. Сподіваюся, шанувальники гімнастики з розумінням поставляться до мого рішення", - пояснила тоді Вікторія.

У збірній України було трохи іншої думки з приводу виступів Карпенко, але оскільки вона не палала бажанням повертатися до національної команди, тримати силоміць не стали і навіть знайшли прийнятний для всіх варіант.

"На мою думку, якби Вікторія Карпенко залишилася в Україні, їй би відкрилися ширші перспективи для розвитку її спортивної кар'єри. До того ж, вона могла б заробити більше", - зазначив тоді головний тренер жіночої збірної Віктор Лутоєнко.

"На жаль, після Олімпійських ігор Вікторія не брала участі в змаганнях протягом року і помітно набрала вагу. Проте ми залишили її в складі збірної та продовжували виплачувати зарплату. Натомість, замість реальних досягнень, мали лише обіцянки – вона так і не змогла представити Україну на кількох важливих міжнародних турнірах. Ми самі запропонували Карпенко можливість переїзду до Болгарії для продовження її кар'єри," – розповів тренер.

Але у новій країні у Карпенко не склалося. Вона ненадовго повернулась до змагань у 2003 році, посівши друге місце на чемпіонаті країни і вигравши Кубок. Вікторія потрапляли в призи на різних міжнародних змаганнях, але на чемпіонаті світу навіть на пройшла кваліфікацію у багатоборстві, посівши аж 37 місце. Після чого через травми та певні особисті обставини взяла паузу ще на три роки. І про участь у Олімпіаді-2004 навіть не йшла мова...

Карпенко зробила ще одну спробу повернутись у 2006-му, але й вона не була вдалою. Хтось писав, що відновити форму їй заважали травми, але були й ті, хто вважав, що Вікторія так і не змогла оговтатись після тої доленосної помилки у Сіднеї, яка коштувала їй не тільки 50 000 доларів призових, а й подальшої кар'єри.

Раніше OBOZ.UA розповідав, що легендарна українська гімнастка крала, щоб вижити, вибила місце на Олімпіаді та чекала на зустріч зі Сталіним.